ІКАР
(грец. Ikaros), -а, ч. 1. У давньогрецькій міфології — юнак, син Дедала, який намагався перелетіти море на крилах, зроблених з пір'я, скріпленого воском. Ікар надто наблизився до Сонця, віск розтопився, й юнак загинув. 2. перен. Політ Ікара – означає сміливі прагнення, нездійсненні через брак знань.
Та бійся знесеному буть:
Ікарове окрилля
вік навертатиме на путь
досадного знесилля. (Т.1, кн.2:173);
У небо, у надвищ, за хмари за чорні
до сонця, Ікаре, спрямовуй свій лет! (П-1:98).