Лексикон львівський
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч [Ш] Щ Ю Я
штука
шту́ка 1. мистецтво (ст): Штука кравецького крою взагалі, а особливо мужеського, не розвинулося ніде в жадній європейській, ні позаєвропейській країні так гарно, не стоїть на такім високім рівні, як в Анґлії (Повний курс)2. (перев. мн. шту́ки) вибрики, дрібні капості, збитки, які зазвичай викликають сміх (ср, ст): Так “штукою” увійшли на залю розправ кореспонденти українських щоденників (Шухевич)|| = геци
◊ строїти шту́ки забавлятися пустощами; жартувати (ср, ст): Працював також пером Степан Ковалів, священик. Він тепер поважний, а в гімназії був він гуморист, строїв штуки з професорами й товаришами: на годину строгого Романа Цеглинського прийшов обв'язаний чи не цілим простирадлом – на великий жах професора і загальний сміх учнів (Гординський)|| = виправляти геци
3. (тільки мн. шту́ки) фокуси (Лучук) (м, ср, ст)
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: штука


матиме такий вигляд: Що таке штука