шпіц
шпіц 1. кінчик, верхівка (ср, ст)◊ бра́ти на шпіц кпити, жартувати, насміхатися (ст)|| = лаха дерти
◊ да́ти шпіца копнути в сідниці (м, ср, ст)|| = копен-дупен дати
◊ на шпіц із гострим кінцем; гостро (ср, ст): Директор Кокорудз дуже рідко коли з'являвся на коридорі; коли часом під час перерви виходив з канцелярії із золотим “цвікером” на чорному шнурочку, із жовтими короткими вусами, засмаленими від цигар, а гострою борідкою “на шпіц”, тоді раптово все стихало в коридорі, а глибоким поклонам не було кінця (Дзедзик); Мешти на шпіц вже вийшли з моди, тепер носять з круглим носиком (Авторка)||шпіцастий
◊ трима́ти фа́сун свій як шпіц = трима́ти шпіц
◊ трима́ти шпіц достойно, гідно поводитися (ср, ст)||тримати фасун, тримати фасун свій як шпіц
◊ шпіц в сра́ку вул. копняк у сідниці (м, ср, ст)|| = копняк в приписове місце
2. вул. чоловічий статевий орган (ст)|| = будуляк
◊ зла́пати на шпіц вульг. заразитися венеричною хворобою (ст)
3. вул. підліток; хлопчина (ст)|| = бейлик