шпарґа
шпа́рґа 1. за́чіпка; привід до бійки; сварка (ст): “І що ж ти? З ким шпарґа?” Важко підводжуся: “Ти чого хочеш?” (Нижанківський); А на Стрілецькім тому годину ще мав в додатку шпарґу – з Шарим і з тими жлобами, що з ним ходять (Нижанківський)||плюсква◊ ма́ти шпа́рґу 1. битися (ст)|| = маґулятися
2. переживати неприємність; мати неприємну пригоду (ст)
◊ шука́ти \<собі́\> шпа́рґи шукати зачіпку для неприємностей, клопотів; підбурювати до бійки (ст): Не підскакуй, фраєр! Я шпарґи не шукаю. Хочеш – вип'єм, тут маю пріма континґентівку. За холеру моцна (Лисяк)||шукати собі плюскви
2. дурничка (ст)