шкіра
шкі́ра (скі́ра) 1. шкіра◊ брання в шкіру биття (ст): У третій клясі забагато вже було міщанським синам братям С. того “брання в шкіру”, тому перед екзикуцією сказали вони п. професорові, що їм уже забагато тої забави, та відійшли зі школи. Півроку опісля оба поженилися (Нагірний)
◊ ви́гарбувати шкі́ру сильно побити (ст)|| = вигаратати
◊ ви́райбувати шкі́ру = ви́гарбувати шкі́ру
◊ ви́смарувати шкі́ру = ви́гарбувати шкі́ру
◊ вси́пати в шкі́ру побити (ст)|| = вигаратати
◊ да́ти в шкі́ру дати прочухана; набити, відлупцювати (ст): Роман Денисюк написав недавно із старшинської школи, і він трохи лихий на Тебе, що Ти не поїхав з ними, але “викрутився”. За те обіцює Тобі дати в шкіру (Лисяк)|| = вигаратати
◊ де́ртися якби́ шкі́ру здійма́ли → "дертися"
◊ діста́ти в шкі́ру бути покараним (ср, ст)|| = дістати лянє
◊ діста́ти поза шкі́ру = діста́ти в шкі́ру
◊ засмалити шкі́ру → "засмалити"
◊ набра́ти в шкіру́ бути побитим (ст): Сядьмо, хлопці. Треба ж чоловікові сказати. Іде там, де ми в шкіру набрали (Лисяк)
◊ робити, аж скі́ра з рук лі́зе → "робити"
♦ \<у не́го, не́ї\> лиш шкі́ра та кости 1. про дуже худу людину (м, ср, ст)
2. про змарнілу, виснажену людину (Франко) (ср, ст)
2. вул. негарна дівчина (ст)