турок
ту́рок ірон., знев. некомпетентна, незнаюча людина; дурень (м, ср, ст): Ти, турку, та як я ще раз піду на збори встидатися, то так з тебе паси буду дерти, шо й не спам'ятаєшся. Та люди сидять і пишаються за своїх дітей, а мені щоразу то лице має лупитися зі встиду? (Авторка)◊ ту́рка вдава́ти = ту́рка гра́ти
◊ ту́рка гра́ти удавати такого, який нічого не розуміє, не знає; удавати дурника (ст)|| = грати вар'ята
◊ ту́рка рі́зати = ту́рка гра́ти
◊ ту́рок на тому некомпетентна, незнаюча людина (ср, ст): Чи думаєш, він знає, як то зробити? Та він турок на тому (Авторка)
◊ ту́рок небе́сний людина, яка не розуміє очевидного, елементарного (м, ср, ст): Та ти, турку небесний, скільки разів я маю ходити до школи і встидатися. Такого встиду набралася, коли кожен вчитель почав мені розказувати про Твою поведінку і “геніальні” здібності (Авторка)