стрілити
стрілити 1. вистрілити (м, ср, ст)◊ стріля́ти бо́мки → "бомок"
◊ стрілив ворону, тра́фив корову про поганого стрільця (Франко)
2. вул. вдарити (м, ср, ст)|| = вгатити
◊ баняка́ стрілити → "баняк"
◊ в пи́сок стрілити вул. вдарити в обличчя (ст)|| = засервувати під око
◊ стрілити в ліхта́рню = в пи́сок стрілити (ср, ст)
◊ стрілити в мо́рду = в пи́сок стрілити (ср, ст)
3. футб. забити (гол)(ст): Беручи примір з елеґантної гри противника та заохочені криками ентузіястів цього шляхетного спорту, наші кинулися до сконцентрованого наступу. Вони захопили м'яч і з-під самих воріт противника стрілили йому сім голів, один по одному (Селепко)||стрілити в ворота
◊ стрілити в ворота → "стрілити" 3 : Тяжко його було переїхати і стрілити в ворота, але через те, що забагато на карному полі грачів із іншої команди падало, і то дуже часто з розбитими носами, суддя диктував карні удари (Тарнавський З.)
4. раптово з'явитися, виникнути (про думку, план тощо)(ср, ст): Йому могло стрілити будь-якої хвилини, тоді зривався і вибігав з дому (Авторка)||впасти на думку, стрілити в голову
◊ стрілити в голову → "стрілити" 4 (Франко) (ср, ст)
5. мимоволі зробити чи сказати щось недоречне (ст): Він такий нервовий, і я взагалі боюсь стрілити якусь дурницю (Лисяк)
◊ би́ка стрі́лити → "бик"
◊ ґо́ля стрі́лити → "ґоль"