русин
ру́син українець (ст): Коли Ясько казав-говорив: “А той катабас каже, що відбили Львів від русінської банди”, – то мене в тім місці шляк трафив. Мій старий був русин. Я добре пам'ятаю, як він до мене говорив: “Ти, дурню, тримайсі свого і ходи до своєї церкви, своїм богам молися, а не тикай у хвіст чуже пір'я”. Старий лазив на бесіду аж на Руську вулицю, хоч ми тоді мешкали на Вульці (Тарнавський З.); Учнів русинів було небагато – кількадесять, які гуртувалися біля катехита о. Василя Лопатинського, що був сотрудником при Успенській церкві (Нагірний)◊ поря́дний ру́син знев. надто толерантний до польського уряду українець (вираз запозичено з польського “on rusin, ale poządny'')(ст): Не маючи змоги займати державні посади (за винятком “порядних русинів”), представники української інтеліґенції в більшості працювали в приватних установах (освіти, науки, спорту) або в українських кооперативах (Маслосоюзі, Центросоюзі, “Фортуні новій”, Народній торгівлі, “Труді”, українському банку “Дністер” і багатьох інших), які, до речі, дуже міцно стояли на ногах (Крушельницька)
◊ упе́ртий ру́син про впертість і непоступливість українців (у мовленні поляків)(Франко)
♦ ру́си – тверди́й корінь (Франко)
♦ ру́син – пізній Іва́н про надто пізній початок будь-яких справ (Франко)