розум
ро́зум 1. розум||кепело (кепуло, кєпеле), лепета (липета), фуси в голові◊ всі ро́зу́ми поїсти ірон., знев. про самовпевнену, зарозумілу людину (ср, ст): Думаєш, шо вже всі розуми поїла, та шо ти в цьому житю бачила, шо ти там знаєш (Авторка)
◊ да́ти в ро́зум вул. вдарити в голову (ст): – Ти, Юра, дай му там в розум! – взиває гуцула Базилько. – Я не маю серця бити фраєра, а як я б'ю, то могила цвите! (Лисяк)|| = вгатити
◊ ро́зум у п'я́тах про недосвідчену чи легковажну людину (ст): Як молодий – то розум у п'ятах, що, ні? (Нижанківський)
◊ сам ро́зум ірон. розумник (ср, ст)
◊ сам ро́зум дикту́є так говорять тому, хто у вчинках не керуюється логікою (ср, ст)
◊ стра́тити розу́м → "стратити"
2. вул. голова (ст)|| = гарбуз