Лексикон львівський
палиця
па́лиця 1. палиця, кий (м, ср, ст)не пі́ду, бо впа́ла ми па́лиця: Не піду – в значіню не вступлюся з очий; говорив чоловік, котрого просили вийти, а він знарочно пустив палицю і тим вимовився; упадане палиці уважаєся за злий знак (Франко)
2. шк. палиця як знак складеної матури (Шухевич): Здавання матури потягало за собою “далекойдучі наслідки”. Перш усього, “здавший” появлявся з палицею. Декотрі були такі проворні, що нишком-тишком перед самим іспитом приносили зі собою палицю, завинену в папір, ховали її десь на коридорі або між рубаними дровами, яких цілі купи валялися по кутах коридора. Опісля, коли вже вдалося здати матуру, зараз ішли до свого сховку, витягали палицю і з гімназійного будинку виходили з палицею (Шухевич)||ляґа
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: палиця


матиме такий вигляд: Що таке палиця