Лексикон львівський
нагло
на́гло несподівано, раптово (ср, ст): Він на мент зупинився, нагло, аж хитнувся (Нижанківський); Директор попрощав її щиро, подав навіть руку, трохи подивувався, що так нагло від'їжджає, але і він зачув щось із тої історії про нещасливе кохання та дитину... (Ярославська); І ще раз я бачив, як він вилетів нагло через вікно, а за ним полетіли тарелі (Селепко)◊ на́гло щез як бли́скавка про того, хто раптово з'явився і зник (Франко)
на́гло несподівано, раптово (ср, ст): Він на мент зупинився, нагло, аж хитнувся (Нижанківський); Директор попрощав її щиро, подав навіть руку, трохи подивувався, що так нагло від'їжджає, але і він зачув щось із тої історії про нещасливе кохання та дитину... (Ярославська); І ще раз я бачив, як він вилетів нагло через вікно, а за ним полетіли тарелі (Селепко)◊ на́гло щез як бли́скавка про того, хто раптово з'явився і зник (Франко)
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: нагло
матиме такий вигляд: Що таке нагло
матиме такий вигляд: нагло
матиме такий вигляд: Що таке нагло