Лексикон львівський
люкер
лю́кер кул. цукрова полива; глазур (м, ср, ст): – Які зорі? Та то карбідові лямпи в будинках на Ринку, там продають Миколайків на святого Миколая. Малі і великі. Люкровані в різні фікси-факси. На біло, на зелено, на червоно. А один є такий великий, як брама. Не вірите? – Вірю, вірю! Я завжди ходив оглядати Миколайків на Ринку, їх багато, правда?.. Так, тут продають медяникових Миколайків. У цей час їх тут завжди продавали. Вони лежать на прилавках, стоять сперті на полицях: білобороді, в мітрах, із жезлами в руках, у ризах, фантазійно виведених різнокольоровим люкром, малі і великі десятки медівникових копій, в авреолі білого карбідового світла. А де ж той Миколайко, такий великий, як брама? Я завжди мусив задовольнитися найменшим, сіреньким, в убогих, у простих ризах. Але тепер ні, мушу мати найбільшого! Йду вздовж будок і помічаю його. Стоїть. Посередині прилавка у важких люкрових ризах, обсипаний кольоровим маком, з правдивою бородою з вати, в прикрашеній цукерками і мигдалями мірті, із покритим золотою станіолею жезлом в руці, достойний і погідний – мій Миколайко (Нижанківський)||склиця
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: люкер


матиме такий вигляд: Що таке люкер