крапка
кра́пка (кро́пка) 1. крапка; кінець (ст): Мусиш, Янцю, зробити уроки до шостої – і кропка (Авторка)2. визначене місце зустрічей (перев. кав'ярня, квартира)(Лучук) (ср, ст): Збиралися на крапці, а потім сиділи до пізнього вечора (Авторка)
3. кінець, безвихідь (ср, ст): Вона збагнула, що то вже крапка, що вже не зможе з ним більше бути, оплачувати всі його рахунки, й одного дня спакувала всі речі і пішла (Авторка)|| = амба
◊ \<бу́ти\> в кро́пці \<бути\> збентеженим, заскоченим зненацька (ст): Слухайте, я в кропці: наші депутати пропонують скасувати вихідні на Різдво (Авторка)
◊ знайтися в кро́пці знайти вихід із неприємної, безвихідної ситуації (ст): Капраль заявив нам урядово, що по лісі не можна тепер ходити. І ми знову опинилися у прикрій ситуації. Та один з наших знайшовся “у кропці”. Він сказав: “Як пан капітан кажуть, що не можна, то не можна!” (Богачевський)