кінь
кінь 1. кінь||голота, хабета, шкапа◊ бій на ко́нях дитяча гра (ст): Один учень був конем, а другий – вершником. Дві партії вершників нападали одні на одних і намагалися стягнути противника з коня (Монцібович)
◊ коня́ в голові ма́ти бути несповна розуму (ст)|| = мати бзіка
◊ коня́ ви́кути → "викути"
◊ під коне́м біля пам'ятника Данилові Галицькому (м, ср): Ну все, па-па! Завтра о п'ятій під конем (Авторка)
◊ бода́й би тебе́ Бог у піска́рського коня́ переміни́в (проклін) (Франко)
●йо́сип на коні́ (лайка) (Лучук)
2. шах. кінь (ср, ст)||коник, лицар, скакун
3. тюр. спосіб передачі забороненої “пошти” (її прив'язують до шнурка і кидають до сусідньої камери)(ст): Готовий “ґрипс” я пустив тюремним “конем” (назовні з вікна до вікна шнурком) до провідника групи Ваврука Василя, який мав привілей контролювати “ґрипси” й передавати на призначену камеру (Казанівський)