кишка
ки́шка 1. частина травного тракту; кишка (м, ср, ст)||кіха◊ ки́шки ма́рша гра́ють про дуже голодну людину (м, ср, ст)
◊ ки́шки́ міше́ти бити (ст): Ви сі запитайти могу хлопа, шо то значит субі мине зачіпити. Він мині чисом тиш кішкі мішєї, али як дістани кампу від мени – шлюс (Рудницький)|| = валити
◊ скрут кишок мед. закрут кишок (ст): Не тільки Анночка сама, але й її ім'я зникло з живця, вступилося перед чимось важнішим. Хтось із гостей дістав скрут кишок (Ярославська)
2. кул. печена ковбаса, начинена гречаною кашею і свинною кров'ю (м, ср, ст)
♦ дві ми́лі пі́шки за кава́лок ки́шки про невиправдані великі зусилля, затрачені намарно (Франко)