Лексикон львівський
здибати
зди́бати зустріти (м, ср, ст): Врешті, вернувся до Львова. Здиба́ю його на вулиці, щиро вітаємось, балакаємо про це та про те. В одному моменті Старосольський чемно кланяється молодому чоловікові. – Хто це такий? – питаю. – Мій учень. – А чому ж ви йому кланяєтеся? – Бачите, ми знайомі, то хтось із нас повинен уклонитися (Купчинський)◊ яке́ їхало, таке́ зди́бало → "їхати"
зди́бати зустріти (м, ср, ст): Врешті, вернувся до Львова. Здиба́ю його на вулиці, щиро вітаємось, балакаємо про це та про те. В одному моменті Старосольський чемно кланяється молодому чоловікові. – Хто це такий? – питаю. – Мій учень. – А чому ж ви йому кланяєтеся? – Бачите, ми знайомі, то хтось із нас повинен уклонитися (Купчинський)◊ яке́ їхало, таке́ зди́бало → "їхати"
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: здибати
матиме такий вигляд: Що таке здибати
матиме такий вигляд: здибати
матиме такий вигляд: Що таке здибати