дід
дід 1. дід||дзяд◊ дід ба́бі ву́йко жарт. про дуже далеких родичів (м, ср, ст)||жаба-цьотка-бузько-дедько
◊ дід про хліб, ба́ба про фія́лки (Франко)||я тобі про образи, а ти мені про гарбузи; я тобі про індики, а ти мені про кури дикі
◊ спусти́вся дід на мід та й без вече́рі пішов спа́ти думав про велике, а не отримав нічого (ст): Прощаючись, обіцяв, що не забуде, що з певністю все полагодить, а я подумав собі: “Спустився дід на мід та й без вечері пішов спати” (Шухевич)
2. вул. злидар, голодранець, жебрак (ср, ст)||дзяд
◊ зійти́ на діди́ занапастити себе, зійти нанівець (ст)|| = скапаритися
◊ люби́ти як пси ді́да на перела́зі → "пес"
3. вул. поліціянт (ст)|| = ґліна
◊ ді́д з півмісяцем → "дід" 3