Лексикон львівський
гукнути
гу́кнути вул. 1. вдарити (ст): Тямлю, одного разу, стоячи коло мене на риштуванні, сказав: “Як чоловік не гу́кне кого в писок, то не знає, що жиє між людьми, а як не вип'є, то не знає, як виглядає світ” (Нижанківський)|| = вгатити2. вистрілити (ст): Ах, як я хотів тоді вихопити пістолю і гукнути котрому в лоб! (Лисяк)
гу́кнути вул. 1. вдарити (ст): Тямлю, одного разу, стоячи коло мене на риштуванні, сказав: “Як чоловік не гу́кне кого в писок, то не знає, що жиє між людьми, а як не вип'є, то не знає, як виглядає світ” (Нижанківський)|| = вгатити2. вистрілити (ст): Ах, як я хотів тоді вихопити пістолю і гукнути котрому в лоб! (Лисяк)
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: гукнути
матиме такий вигляд: Що таке гукнути
матиме такий вигляд: гукнути
матиме такий вигляд: Що таке гукнути