гора
гора́:◊ Вовча гора́ іст. пагорб у районі вулиці Зеленої: На початку XVII ст. передміщани підняли сміливу думку обвести своє передмістя укріпленнями. Король Жигмонт III прийняв цю думку прихильно, й королівський інжинер Аврелій Пассаротті виробив плян фортифікаційної лінії. Вона мала починатися від Вовчої гори (мабуть, теперішня Стрільниця) і вести через Личаків, Рури (вул. Кохановського), Зелену, Калічу гору до костела Марії Магдалини, Єзуїтського городу й Краківської брами (Крип'якевич)||Стрільниця, гора Яцка, гора св. Яцка
◊ Вуле́цька гора́ = гора Ву́лька
◊ Га́лич-гора́ = Калі́ча гора́
◊ Ги́цлівська гора́ пагорб на перехресті сучасних вулиць Клепарівської і Золотої: По північному боці Янівської вулиці тягнуться узгір'я. На початку від Клепарівської вулиці є т.зв. Гора Страчення, на якій від XVIII ст. виконувано звичайно засуди смерті. Після 1768 р. страчено на цьому місці гайдамацьких ватажків. 1847 року повішено тут польських повстанців Теофіля Вісньовського і Йосафата Капусцинського; на їх честь поставлено пам'ятник. В устах народу гора називається Гицлівською, бо в сусідстві мешкав міський гицель (Крип'якевич); Коли Митрополит довідався, що німці наказують українській міліції везти жидів на Янівську, т.зв. “Гицлівську гору”, на розстріли, він страшенно обурився і зразу написав гострий протест до шефа ґештапо Гімлера. Посередньою відповіддю на цей – єдиний у всій тодішній Европі – протест українського Митрополита, був наказ Гімлера до губернатора Галичини Франка: “покарати на горло графа Шептицького”. Франк, що добре знав, якою пошаною і популярністю, майже поклонінням, оточує Митрополита український нарід, налякався наслідків такого покарання і відважився написати Гімлерові точне з'ясування ситуації (Вітошинська)||гора Страт, гора Страчення
◊ гора́ Вроно́вських = гора́ Ше́мбека: На вершку гори була кругла будова, т.зв. рондель. В 1791-1829 роках цей двір належав до радника львівського шляхетського суду Станіслава Вроновського, від нього гора дістала своє друге ім'я. Вроновський збирав книжки й старовину, знав історію Львова, любив мистецтво і навіть дав у своїй палаті пристановище театрові (Крип'якевич)
◊ гора́ Ву́лька пагорб в районі вулиць Гвардійської та Княгині Ольги||Вулька, Вулецька гора, гора Вулька, гора Паненська (Паненська) Вулька, Кадетська гора
◊ гора́ Пане́нська (Пане́нська) Ву́лька = гора́ Ву́лька
◊ гора́ Льва пагорб (389 м над рівнем моря) між Замковою горою та Кайзервальдом (у районі вулиць Максима Кривоноса та Олекси Довбуша): Між вул. Театинською [сучасна М. Кривоноса] й вул. св. Войтіха [сучасна Довбуша] є гора Льва. Назва її вказує на ім'я князя Льва, від котрого Львів дістав своє ім'я. Але чому якраз ця гора названа його іменем, незвісно. Може, були тут якісь украплення з часів князя, може, якийсь пам'ятник, може, відбулася якась подія, пов'язана з князем? Під цим іменем гора відома з XVІ́ ст. (Крип'якевич)||Піскова гора
◊ гора́ Ска́лка іст. пагорб в районі вулиці Зеленої: Від Зеленої вулиці до вул. Яблоновських тягнуться високі горби. В часах облоги Хмельницького 1648 року була тут Вовча гора, яку зайняли українські війська. Із цієї сторони через Зелену вулицю йшов перший наступ на місто, під Галицьку браму. Пізніше згадується гола гора, звана “Скалкою”; нині вуличка “На Скалці” [сучасна Скельна] (бічна Яблоновських) пригадує це ім'я (Крип'якевич)||гора Скелька
◊ гора́ Ске́лька = гора́ Ска́лка: Протягом XІ́X ст. цегельні, каменоломні та парцеляції змінили вигляд Скельки. Від скель нічого не залишилось, а на вершечку гори встановили капличку. Остаточно знівелювали верхівку гори десь бл. 1965 року, коли бульдозери зрізали невеличкий горбочок, де стояла колись капличка, перетворивши узгір'я на пласке плато, на якому розширили спортивний майданчик школи №28 (колишньої св. Урсули) (Мельник І.)
◊ гора́ Сте́фана іст. пагорб у районі вулиці Барвінського: Вулиця Барвінського виходить до гори Стефана та до невеликого парку при Стрільниці (Мельник І.)
◊ гора́ Страт = Ги́цлівська гора́
◊ гора́ Стра́чення = Ги́цлівська гора́
◊ гора́ Ше́мбека (Ше́мберка) один із трьох пагорбів (325 м над рівнем моря) комплексу Цитаделі, який височить зі сторони вулиці Коперника: Гора Шембека (або Шемберка) має таку назву з XVII ст.; це найвища гора, що опадає стрімко до вул. Коперника. Під час облоги Львова Хмельницьким 1648 року опанували її козаки (Крип'якевич)||гора Вроновських
◊ гора́ Шумані́вка іст. пагорб (321 м над рівнем моря), який височіє над Зооветеринарною та Медичною академіями, між вулицями Пекарською та К. Левицького||Новокампіанівська гора
◊ гора Яцка (Яцька) = Вовча гора́: Та вулиця, яку я буду називати Крулєвска, зачинається від Зеленої вулиці і тягнеться аж під гору Яцка, де кінчається, бо там дальше починається доволі стрімкий спад гори Яцка, порослий травою. Бурса була положена по лівій стороні тієї вулиці, і по тій стороні, на тротуарі поповнено убивство. Двох студентів, що мешкали в бурсі, йшли в певнім віддаленні за Собінським, бачили цілу подію і ствердили, що справців було двох – один низький, другий вищий – і що справці по вбиттю утекли на гору Яцка. Був тільки одинокий стріл іззаду (Шухевич); По чині втекли через гору Яцька, де на них чекали товариші, щоб в разі небезпеки стати їм до помочі, а опісля з гори св. Яцька збігли до трамваєвої зупинки коло Промислової школи, де припадкво чекав трамваєвий віз, яким спокійно роз'їхалися домів (Шухевич)
◊ гора св. Яцка (Яцька) = Вовча гора́: Ще перед Квітківкою від вул. Зеленої відгалужується праворуч вулиця Йосипа Сліпого, що була прокладена на початку XX ст. Вона майже перпендикулярно піднімається від парного боку вул. Зеленої й через кількасот метрів серпантином піднімається на гору Вовчу (св. Яцка) (Мельник І.)
◊ з горо́ю понад, більше ніж (ст): Поліційний аґент Коґут – це була, мабуть, найпопулярніша постать на Богданівці, може, трохи й тому, що він жив тут з горою п'ятнадцять років і наша “парафія” могла почванитись перед рештою Городецького, що має свого власного шпіцля (Керницький)
◊ За́мкова гора́ пагорб у північно-східній частині міста; у 1835- 1839 роках було засипано яр між горами Княжою та Замковою, які відтоді сприймаються як цілість: Ми жили у флігелі великого будинку при вулиці Синявській під Замковою горою; в цьому будинку приміщувався жіночий польський монастир (Тарнавський О.)||Високий Замок
◊ Змі́єва гора́ пагорб у районі сучасної вулиці Олекси Довбуша: На початку XVII ст. під Змієвою горою збудували невеликий костел св. Войцеха – поблизу цвинтаря, на якому ховали померлих під час епідемії чуми. У 1704 році в цьому костелі перебував шведський король Карл XIII, який керував облогою та штурмом Львова (Мельник І.)||Зміїна гора
◊ Зміїна гора́ = Змі́єва гора́
◊ Каде́тська гора́ = гора́ Ву́лька: І справді Роман малим хлопцем потрапив цілими днями пересиджувати на Кадетській горі біля Стрийського парку, придивляючись, як вправляли вояки польської армії (Загачевський)
◊ Калі́ча гора́ один із трьох пагорбів (325 м над рівнем моря) комплексу Цитаделі, який однією із сторін виходить на вулицю Калічу: Каліча гора, від сторони теперішньої Калічої вулиці, вже приблизно 1450 року була місцем, де жили каліки й старці; вони мали навіть свого “старосту калік”... На Калічій горі 1656 року побудував свій двір Бартоломей Зиморович, львівський історик і поет (Крип'якевич)||Галич-гора, Тепла гора
◊ Камінна гора́ іст. колишній пагорб в околиці гори Льва: Під горою Льва знаходиться костел св. Войтіха... Сусідні горби мали колись свої назви: Змієва гора, Камінна, гора Стефана, – тепер вони затратилися. На всіх горбах простягалися колись сади й виноградники міщан (Крип'якевич)
◊ Кня́жа гора́ пагорб у найдавнішій частині міста, символ самого Львова, у XІ́X ст. з'єднаний із Замковою горою, які разом творять Високий Замок: Верх Княжої гори знаходиться на плантаціях, між домиком огородника й штучною печерою. В давні часи (до 1830-х років) на місці, де тепер є домик огородника і реставрація, ішов глибокий, стрімкий яр, так, що Княжа гора була цілком віддалена від другої гори, на якій стоїть тепер могила Люблінської унії. Княжа гора була з природи дуже оборонна, збоча її спадали стрімко на всі сторони. На давніх малюнках вона має вид стіжка (Крип'якевич)||Кальварія, Лиса гора
◊ Корту́мівська гора́ = Корту́мова гора́
◊ Корту́мова гора́ один із пагорбів (374 м над рівнем моря) узгір'я на захід від Кортумівки: Вище від вул. Шевченка, рівнобіжно до неї, пролягає вул. Золота. Колись це була дорога, що піднімалася вгору від старого єврейського цвинтаря до Кортумової гори – межею між ґрунтами міських осад Краківського передмістя та Арцибіскупським фільварком (Мельник І.)||Кортумівська гора
◊ Лиса гора́ = Кня́жа гора́: Після обіду щодня був прохід на свіже повітря. Звичайно ішли ми під Лису Гору, де грали в футбол ті, що вміли і хотіли, інші дивилися, читали, відпочивали (Шанковський)
◊ Новокампіа́нівська гора́ = гора́ Шумані́вка
◊ Пелчи́нська гора́ один із трьох пагорбів (326 м над рівнем моря) комплексу Цитаделі, який височить зі сторони вулиці Д. Вітовського||Познанська гора
◊ Позна́нська гора́ = Пелчи́нська гора́: Познанська гора згадується під час другої облоги Хмельницького 1655 року: тут стояла московська батарея й звідси обстрілювали місто (Крип'якевич)
◊ Піскова гора́ = гора́ Льва: В новіших часах її розкопали наполовину й добували з неї камінь і пісок; звідси її друга назва – Піскова гора... Ця гора має свою легенду. В однім із львівських часописів появилося оповідання такого змісту: 11 березня 1925 р. перед полуднем переходив оповідач біля гори. Шалів тут вітер, що кидав туманами піску й снігу, гнув додолу дерева й запирав віддих у грудях. В одній хвилі з гори Льва відірвалася брила піску й на тому місці появилася постать лицаря при повній зброї; панцир був зложений з лусок, що робили враження грубої шкіри. З'ява стояла нерухома, але провіяв вітер – і постать зникла, залишився тільки сірий круг піску. Так постала легенда про лицаря – опікуна гори (Крип'якевич)
◊ Святою́рська гора́ → "святоюрський"
◊ Те́пла гора́ = Калі́ча гора́