гонор
го́нор (ґо́нор) 1. честь, гідність (м, ср, ст)◊ з ґоно́ром шанобливо, із повагою (ср, ст)
◊ зла́пати ца́па за го́нор → "гонор"
◊ наступи́ти на го́нор образити, зневажити (Франко)
◊ слово гонору → "слово"
2. чванливість, пихатість (ср, ст)
◊ з гонором пан → "пан"
◊ пока́зувати \<сво́ї\> ґоно́ри виявляти пихатість; зазнаватися, вивищуватися над іншими (ср, ст)
◊ стлу́мити ґо́нор збити пиху (ст)
◊ схова́ти \<сво́ї\> ґоно́ри \<в кише́нк» не зазнаватися, не вивищуватися над іншими (ср, ст)