вар'ят
ва́р'ят (ва́ріят) 1. психічно хворий чоловік; розумово обмежений чоловік (м, ср, ст): Вкінці, на відділі для нервових і умових хворіб лікар-чех “узнав мене вар'ятом”, і я був раз назавсіди забезпечений перед службою у боєвій лінії (Шухевич); Львів мав у свойому нутрі багато умовохорих, т.зв. “вар'ятів”, але в тім часі загально знаними і такими, що викликували у всіх львов'яків симпатію, були два “вар'яти”: т.зв. “дурний Ясьо” і “пан” Пшибильскі, знані, може, більше, чим, приміром, сам президент королівського престольного города. Не знаю ближчого родоводу ні одного, ані другого. “Дурний Ясьо” мав бути сином якоїсь вдови. Ніхто з нас, учнів, навіть не знав, де він мешкав. Він мав у Львові сталу “руту”, якою щодня ішов перед полуднем, а опісля тими самими вулицями вертав. Це були вулиці Баторія (яка тоді ще називалася Галицькою), дальше Галицькою і Краківською. Від кінця Краківської – звертав... Як “дурний Ясьо” був пролетар, так другий львівський “вар'ят”, Пшибильскі, був аристократ чистої крови, що пізнати було з його пове́дення, рухів і одягу. Він був мало що старший від тамтого, такого самого росту, але більше худорлявий... Головно його місцем перебування була Трибунальска вулиця і ринок (Шухевич)||вар'ят з Кульпаркова, ідійота (ідийота), свірк (сьвірк), умовохорий◊ ва́р'ят з Кульпа́ркова = вар'ят 1 (ср, ст)
◊ ва́р'ят з мокрим лобом = ва́р'ят з мокрою головою (Франко)
◊ ва́р'ят з мокрою головою недотепа, дурень (ст)|| = бевзь
◊ гра́ти вар'я́та (варія́та) вул. удавати такого, який нічого не розуміє, не знає; удавати дурника (м, ср, ст): Не грай варіята (Франко)||грати грека, мармеліка грати, мармеліка різати, різати грека, різати фацета, різати фаціята, турка вдавати, турка грати, турка різати, фуня різати, стругати вар'ята, стругати дурня, стругати патички, траскати (тріскати) вар'ята, траскати фуня, фуня стругати, юра стругати
◊ дурни́й ва́р'ят знев., ірон. недотепа, дурень (ст)|| = бевзь
◊ загра́ти вар'я́та вул. удати дурника (ср, ст): Ти розумієш, якого я мав страха за себе і за тебе! Тому я постановив “заграти варята” з тобою і вислав Серйожку, щоб тебе з моєї квартири виполошив. Це свій хлоп. Не йшлося тоді лише про нас двох (Загачевський)
◊ йти́ на вар'я́та шк. іти непідготованим на урок чи на іспит (ср, ст)
◊ не роби́ з та́та вар'я́та (варія́та) так говорять тим, хто обманює (ср, ст): -1 де ти була, Лесю? – Та в коліжанки. – Так довго?! Не роби з тата вар'ята, тета бачила тебе в кнайпі на Вірменській в дуже недоброму товаристві (Авторка); Ей, пане Максю, та не робіть з тата варіята, я вас дуже прошу! За кого ви мене маєте, за якогось фраєра, чи що? (Керницький)||не роби з тата вар'ята, а з мами посміховиско; не роби з тата вар'ята, а з мами малпи
◊ не роби́ з та́та вар'я́та, а з ма́ми ма́лпи = не роби́ з та́та вар'ята
◊ не роби́ з та́та вар'я́та, а з ма́ми посміхо́виско = не роби́ з та́та вар'я́та (Франко) (ср, ст)
◊ струга́ти вар'я́та = гра́ти вар'я́та
◊ тра́скати (тріскати) вар'я́та = гра́ти вар'я́та: Тсс! Ти що? За́мкни писок! Тепер нема геци. Найліпше тріскай вар'ята (Нижанківський)
◊ тріскати вар'я́та = тра́скати вар'я́та
2. чоловік, чиї слова чи поведінка викликають подив, шокують інших (м, ср, ст)||вар'ятуньо, вар'ятунцьо, ідійота (ідийота), кандидат на Кульпарків, свірк (сьвірк)
◊ ка́вал вар'я́та = компле́тний ва́р'ят
◊ компле́тний ва́р'ят цілковитий дурень (ст)||кавал вар'ята
3. чолов'яга (ср, ст)
◊ свій ва́р'ят надійна, порядна людина (ср, ст): На кожне явище він мав свою думку, а на кожне спостереження – осібне слово. Просто: він був, як то кажуть, “свій вар'ят” (Нижанківський)
4. вул., вульг. чоловічий статевий орган (ст)|| = будуляк
◊ вмочи́ти вар'я́та вульг. здійснити статевий акт (ст)||зайванити ґулею, закалатати, замачати ґулю, запечи ґулю, клевця кінути, перекалатати кобіту, перерізати кобіту, покалатати, попі грати собі, поставити ґулю, поцюпцяти, пошмуляти, пошмуляти кобіту
5. цигарка (ст)||дзиґар, дим, папірос, папіроска