Лексикон львівський
Бог
Бог (Біг) Бог (м, ср, ст)||Бозя, Пан Бігпожа́лься, Бо́же: Хоч старий Гушалевич мав добрі побори і доходи з кам'яниці, то ходив убраний, що, що пожалься, Боже. Халат старий-старезний, поплямлений, витертий, що вилискував до світла, наче скло. Чоботи носив широчезні, дуже рідко чищені (Шухевич)
близько церкви, дале́ко від Бога (Франко)
Бог кладе́ драби́нку: догори́ і вдоли́нку у житті є і добре, і погане (Франко)
Бо́же найви́щий! вигук розчарування, здивування, відчаю тощо (ст): Ох, Боже найвищий! Ти знову починаєш мудрувати. То твоя невилічима недуга. Маєш, може, що до сказання?.. Я дуже радо послухаю. А як скінчиш, то дай мені знак (Нижанківський)
і я би міг, та не дав мені́ Біг (Франко)
що Бог дасть, то добре (Франко)
що бу́де, то бу́де, а бу́де, що Бог дасть (Франко)
що кому́ Бог дасть (Франко)
як Бог допу́стит, то й сухе́ де́рево пу́стит станеться чудо, як на те буде Божа воля (Франко)
як Бога коха́ю (куха́ю) гворять, на підтвердження істинності, правдивості слів: – Як Бога кухаю, дух ми заперлу. – Ну та певні, якісь взєла такій тлумак, жи з негу можна два зрубити, ту ті запираї, хцешсі скору дурубити (Рудницький)
дав би ти Бог фра́с на ки́шки (проклін) (Франко)
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: Бог


матиме такий вигляд: Що таке Бог