батяр
ба́тяр 1. кримінальник, розбишака (перев. із околиць Львова початку XX ст.)(ср, ст): Стрийський парк вже мав дерева, але був неогороджений. У ньому після авторитетних оповідань Тимка аж кишіло від львівських “батярів”, які робили людям те саме, що в Кувирях розбійники, а за Сокільниками “вар'яти” з Кульпаркова (Шухевич); Коли треба було змагатися з польськими студентами-корпорантами й захищати Академічний дім при вул. Ступінського, львів'яни були в авангарді, закликаючи на поміч українських львівських батярів (Домбровський); їм були властиві веселощі, безжурність. Жили, щоб “фраєра”, “жлоба” “обкантувати”, кажучи їхньою мовою – жили, щоб обдурити людину не з їхнього середовища. Не гордували й крадіжкою. У списку їх характерних прикмет знайдете такі чесноти: безстрашна, аж до безумства, відвага, сміливість, неудавана хоробрість, амбіція і честолюбство. Можна цілий том присвятити Цій унікальній і неповторній верстві львівського населення, якими були “батяри” (Скоцень); В ім'я історичної правди хотів би я ще надмінити, що під слоґан “польська вулиця” не треба конче підтягати коханих львівських батярів, які в конфлікті двох народів зайняли, як “третя сила”, радше невтральну позицію (Керницький); Вперше в історії древнього города Львова виступили на арену історичних подій українські батяри. Хоч, може, й не були це такі батяри, що крали дядькам баламути на Вуглярській площі чи тягали бабам з воза кошелики з покпадками (Керницький)||андрус (яндрус, яндрух), батяр з-за дранґу, батярина, батярон, батярус, батярчук, небесна пташка, птах небесний◊ ба́тяр з-за дра́нґу → "батяр" 1
◊ зійти́ на ба́тя́ра стати батяром (ст)||піти на батяра
◊ піти́ на ба́тя́ра = зійти́ на ба́тяра: Боялися, що я, як хлопець, піду до міста без родинної опіки, підпаду впливам міського шумовиння, здеморалізуюся і можу “піти на батяра” (Шухевич)
◊ ходи́ти на батя́ри волочитися містом у компанії батярів|| = батярувати
2. зухвалий, відважний хлопець, який більшість часу проводить на вулиці в товаристві приятелів; хуліган, розбишака (м, ср, ст)||антек (янтек, янтик), вуличник, тонько
3. молодий мужчина, який живе розгульно (Лучук) (ср): Нащо вона з ним ходить, як він такий батяр (Авторка); Батяр я си, батяр з малої дитини, Як мав штири роки, ходив до дівчини, Батяруйте, хлопці, як я батярую, Ні одної нічки дома не ночую. Маю жаль на маму, маю жаль на тата, Же мя породили такого вар'ята (із пісні)||батярисько
4. людина, яка не зважає на прийняті звичаї і любить забавлятися (ст): Не є тайною, що в т.зв. ослячих, задніх лавках часто просиджували (дослівно, бо в лекціях вчителів вони майже не приймали участі, їх не слухали, а тому майже завжди становили категорію репетентів) хлопчиська, які не тільки грали собі преспокійно в карти, але й інколи потягали з плящини. Проте такі хлопці, а їх можна б умовно зарахувати до групи славних львівських “батярів”, були похідною специфічних соціяльних чи родинних обставин, а з деяких із них вийшли пізніше підприємчиві й рухливі, а водночас позитивні члени нашого суспільства (Процюк)||баламут, балаґула
5. веселий, компанійський хлопець із добрими манерами, зокрема шляхетним ставленням до жінок (ср, ст): А товариші? На загал “файні” хпопці-молодці, уроджені львів'яни, інтелігентні “батяри”, які знали всі входи і виходи львівського багатого вуличного лабіринту (Домбровський)||баламут
◊ стари́й ба́тяр старший чоловік із добрими манерами і непересічним почуттям гумору (м, ср, ст)
6. лайл., жарт., ірон. → "батярусик"