Словник церковно-обрядової термінології
паламар
1. Церковнослужительський чин, у якому посвячений має право й обов'язок допомагати під час підготовки до богослужіння: запалювати свічки в храмі, подавати кадильницю, прибирати вівтар, храм тощо; 2. Особа, посвячена в цей чин; парамоїшр; заст. параеклесіарх; олтарник
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: паламар


матиме такий вигляд: Що таке паламар