щастя
-я, с. 1》 Стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості, яких зазнає хто-небудь.
|| Зовнішній вияв цього відчуття.
|| Радість від спілкування з ким-небудь близьким, коханим тощо.
|| Про того, хто дає радість кому-небудь, викликає гаряче почуття симпатії, любові.
|| Те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість кому-небудь.
Вважати (мати) за щастя — бути щасливим що-небудь зробити, взяти участь у чомусь.
Випало (випадає) щастя кому, перев. з інфін. — судилося комусь робити що-небудь, поталанило кому-небудь у якійсь справі, з'явилася можливість взяти участь у чомусь.
2》 Досягнення, успіх, удача.
|| у знач. присудк. сл. Щастить, таланить кому-небудь.
|| Уживається як вигук при вираженні великої радості, відчуття схвильованості через раптовий, несподіваний успіх, вихід з якого-небудь становища, ситуації тощо.
Мати щастя — а) бути, почувати себе щасливим; б) (перев. у формі 2 ос. теп. ч.) тобі, вам поталанило; в) (з інфін.) бути щасливим що-небудь зробити, взяти участь у чомусь.
На щастя — а) (у знач. вставн. сл.) дуже добре для кого-небудь; б) щоб був успіх, удача, щоб поталанило кому-небудь.
Пробувати щастя — намагатися що-небудь зробити, розраховуючи на успіх.
3》 Доля, талан.
|| Добробут, щасливе життя.