Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч [Ш] Щ Ю Я Ь
шиплячий
-а, -е.1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до шипіти.
2》 у знач. прикм. Який шипить.
|| у знач. ім. шиплячі, -чих, мн. , лінгв. Те саме, що Шиплячі звуки (приголосні).
Шиплячі звуки (приголосні) лінгв. — назва деяких передньоязикових звуків, при вимові яких виникає специфічний шум.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: шиплячий


матиме такий вигляд: Що таке шиплячий