шепіт
-поту, ч. 1》 Тихе мовлення, при якому звуки вимовляються без участі голосових зв'язок.
|| перен. Тихий шум, шелест, дзюрчання і т. ін.
|| заст. Чаклування, яке здійснює баба-шептуха.
2》 перев. мн. , розм. Чутки, поголоски, розмови (перев. потайні).
3》 у знач. присл. шепотом. Тихо, без участі голосу; пошепки.