чудо
-а; мн. чуда, чуд і чудеса, чудес; с. 1》 За марновірними та релігійними уявленнями – явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням Божої сили.
2》 перен. Те, що гідне великого подиву, незвичайне, дивовижне.
|| Вигук, що виражає здивування, захват від чого-небудь.
|| Щось надзвичайне і всесильне; те, що допомагає вийти зі скрутного становища.
|| у знач. присудк. сл. Дивно.
|| у знач. присл. чудом (також зі сл. якимсь, якимось, яким). Невідомо, незрозуміло як; дивним чином.
3》 Те, що викликає загальне захоплення, вражає своїми якостями, властивостями, красою.
|| Про найвищий вияв чого-небудь, яких-небудь ознак, якостей, властивостей і т. ін.
4》 мн. чуда. Казкова істота; диво.
Чудо-юдо нар.-поет. — казкове чудовисько.