цитадель
-і, ж. 1》 Споруда фортечного типу всередині давніх міст; найбільш укріплена частина фортеці, пристосована для самостійної оборони.
|| Фортеця взагалі.
|| заст. Фортечна споруда, використана як в'язниця.
2》 перен. Головний опорний пункт (центр) будь-якої організації (політичної, ідеологічної і т. ін.); твердиня.