цивільний
-а, -е.1》 Який стосується правових відносин громадян між собою і з державними органами та організаціями. Цивільне право.
Цивільне право — галузь права, норми якої регулюють майнові відносини та пов'язані з ними особисті немайнові стосунки.
Цивільне процесуальне право — галузь права, що встановлює порядок розгляду та вирішення судом цивільних справ, а також порядок виконання постанов судів та деяких ін. органів.
Цивільний відповідач — у кримінальному процесі – особа, яка несе матеріальну відповідальність за збитки, завдані злочином.
Цивільний кодекс — закон, який містить розташовані за певною системою основні норми правових відносин громадян тієї держави, на території якої він діє.
Цивільний позов — вимога громадянина чи юридичної особи про відшкодування матеріальних збитків внаслідок злочину, яка заявлена в процесі з карної справи і яка розглядається спільно з кримінальною справою.
Цивільний процес — встановлений нормами цивільного процесуального права порядок розгляду та вирішення судом цивільних справ, а також порядок виконання постанов судів та деяких ін. органів.
2》 Який не належить до війська, не стосується військових справ; невійськовий.
|| у знач. ім. цивільне, -ного, с. Невійськовий одяг.
|| у знач. ім. цивільний, -ного, ч. Особа, що не належить до війська.
Цивільна оборона — система загальнодержавних оборонних заходів для захисту населення та об'єктів народного господарства від ракетно-ядерної, хімічної, бактеріологічної та інших видів сучасної зброї.
3》 Нецерковний, недуховний; світський.