цей
ця, це, займ. вказ. 1》 Указує на особу, предмет, що перебуває поблизу кого-, чого-небудь, найближчий у просторі порівняно з іншим, більш віддаленим; прот. той.
|| у знач. ім. цей, цього, ч. ; ця, цієї, ж. ; це, цього, с. ; мн. ці, цих. Уживається замість предмета, особи і т. ін., яких було названо в попередньому викладі або про яких уже йшлося раніше.
|| Указує на певний період, який має місце тепер або мав у минулому чи буде мати в майбутньому часі.
|| у знач. ім. це, цього, с. Уживається замість назви такого періоду. Цими днями. За цих умов.
При цьому — до того ж; одночасно.
2》 Указує на якийсь предмет, особу і т. ін., що їх вирізняють з-поміж інших.
|| у знач. ім. цей, цього, ч. ; ця, цієї, ж. ; це, цього, с. ; мн. ці, цих. Уживається замість предмета, особи і т. ін., що їх вирізняють з-поміж інших.
|| у сполуч. зі сл. час, момент, мить і т. ін. Указує на одночасність якоїсь дії з іншими діями, про які йде мова.
|| Уживається для вказівки на той або інший предмет, особу в ряду подібних, коли їх перелічують або зіставляють.
3》 також зі сл. самий, сама, саме. Указує на предмет, особу, дію і т. ін., згадані в попередньому висловлюванні.
|| у знач. ім. цей, цього, ч. ; ця, цієї, ж. ; це, цього, с. ; мн. ці, цих. Уживається для вказівки на раніше названу особу; відповідає за значенням особовому займ. 3 особи.
|| Уживається як зв'язка в складеному присудку.
4》 у знач. ім. це, цього, с. Указує на дії, явища, обставини, події і т. ін., про які говориться в попередньому чи наступному контексті.
|| невідм. , с. Уживається в функції неузгодженого підмета.
|| У сполуч. зі сл. все вказує на перелічення, виконуючи функцію узагальнюючого слова.
5》 Уживається для підкреслення емоційного ставлення до осіб, предметів, явищ, дій тощо.