хто
кого, кому, кого, ким, на кому, коло кого, займ. 1》 пит. Означає питання: яка людина людина (істота)?
|| У риторичних питаннях і вигуках, які передбачають у відповіді "всякий, кожен".
|| У риторичних питаннях і вигуках, які передбачають негативну відповідь: ніхто, нікого, нікому і т. ін.
2》 відносний. Уживається в ролі сполучного слова (також із співвідносними сл. той, то в головному реченні); людина (істота), яка ...
|| Уживається на означення особи, про яку йдеться в головному реченні.
3》 Уживається із вказівним або видільним значенням (також із частками он, ось, от); який, той, цей.
|| Про одного з багатьох.
|| розм. Те саме, що дехто. Багато хто. Невідомо хто.
4》 Уживається з розділовим значенням – при зіставленні двох або кількох речень: одна (людина) – інша (людина), ті – інші (про людей, істот).
|| Уживається для вирізнення якої-небудь особи, істоти з ряду подібних; у сполученнях: хто-хто, а ...; кого-кого, а ...; кому-кому, а ... і т. ін.
Хто де; Де хто — в різних місцях.
Хто що — один це, інший те.
Хто як — той так, інші інакше.
5》 Уживається із знач. неозначеності: хто-небудь, яка-небудь людина, істота: хтось.
|| У реченні, яке виражає питання.
|| У складі деяких сполучень: байдуже яка людина, будь-яка з можливих. Хоч би хто там був.