хотіти
хочу, хочеш (розм. хоч), хочемо, хочете (розм. хочте), недок. 1》 чого, з інфін. , із спол. щоб, як і без додатка. Мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чому-небудь (в їжі, відпочинку і т. ін.).
|| Мати бажання відчути, пізнати що-небудь, зазнати чогось.
|| Мати бажання робити щось, брати участь у чомусь.
|| Мати на меті здійснення чого-небудь, мати якусь мету.
|| Зичити, бажати чогось для кого-небудь.
|| розм. Просити, вимагати певну суму, ціну за що-небудь.
Коли хочеш (хочете і т. ін.) у знач. вставн. сл. — уживається для вираження згоди зі співрозмовником, поступки перед ним у чомусь у знач.: а) може, мабуть; б) хай і так, можна й так.
Хоч що хоч — ні за що, хоч як проси.
Як [собі] хочеш (хочете і т. ін.) у знач. вставн. сл. — а) як тобі (вам і т. ін.) забажається; б) все одно, незважаючи ні на що.
2》 з інфін. Мати намір, збиратися (щось робити).
3》 з інфін. Уживається на позначення можливості, вірогідності здійснення чого-небудь.
4》 у формах: хочеш, хоч, хочете, хочте. Уживається у безсполучникових реченнях, що виражають допустовість, умову.