факт
-у, ч. 1》 Дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді.
|| Приклад, випадок.
|| Те, що є матеріалом для певних висновків і відповідає об'єктивній дійсності.
2》 Реальність, дійсність; те, що об'єктивно існує.
|| чого. Наявність, існування чого-небудь.
3》 у знач. присудк. сл. Справді, безперечно, безсумнівно.
4》 у знач. част. , розм. Уживається для вираження згоди, ствердження; справді, дійсно, звичайно, безсумнівно.
Факт той, що ... — справа в тому, що ...