учиняти
(вчиняти), -яю, -яєш, недок. , учинити (вчинити), -иню, -иниш, док. 1》 перех. Робити, здійснювати що-небудь.
|| У сполуч. з деякими іменниками означає: здійснювати, робити, виявляти те, що виражають ці іменники. Учинити допит. Учинити опір.
2》 неперех. Діяти певним чином, способом.
3》 перех. , заст. Подавати, справляти (позов).
4》 перех. і неперех. Заправляти дріжджами, запарою розчин борошна (для виготовлення тіста на хліб і т. ін.). Учиняти діжу.