учений
I уч`ений(вчений), -а, -е.
1》 Який має широкі й глибокі знання взагалі або в якій-небудь галузі науки.
|| Який одержав спеціальні знання, пройшов спеціальну виучку.
|| розм. Який учився; освічений.
|| Дресирований, навчений (про тварин).
2》 у знач. ім. учений, -ного, ч. Висококваліфікований фахівець з якої-небудь галузі науки.
3》 Пов'язаний з наукою (у 1, 2 знач. ).
|| Який присвоюється за успішну науково-дослідну або педагогічну роботу.
Учений ступінь — наукова кваліфікація у певній галузі знань.
|| Який керує науковою діяльністю, організовує наукову діяльність.
Учена рада — а) колегіальний орган керівництва науковою діяльністю вищого навчального закладу, науково-дослідної та науково-виробничої організації; б) дисертаційна рада із захисту докторських або кандидатських дисертацій.
|| розм. Серйозний, складний за змістом; який характеризується ученістю або претендує на ученість.
4》 розм. Який має досвід у чому-небудь, який зазнав покарання; провчений.
II `учений
(вчений), -а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до учити.
|| учено, безос. присудк. сл.