Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н О П Р С Т [У] Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
утори
(втори), -ів, мн. (одн. утор, -а, ч. ), спец. Пази на краю бочки, діжки, барила, в які вставляють дно.
|| Крайня частина клепок бочки, діжки, барила, в якій прорізано такий паз.
Слабий на утори — невитриманий, неврівноважений (про людину).
Слабка на утори — про поступливу стосовно сексу жінку.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: утори


матиме такий вигляд: Що таке утори