утікати
I (втікати), -аю, -аєш, недок. , утекти (втекти), утечу, утечеш; мин. ч. утік, утекла, утекло; док. 1》 Швидко відходити, відбігати, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування і т. ін.
2》 Поспішно відступати.
|| Рятуватися втечею, відчуваючи страх перед кимсь, чимсь.
3》 Самовільно, потай іти, від'їжджати і т. ін. звідкись кудись, до когось; здійснювати втечу з тюрми, каторги, з-під варти і т. ін.
|| Залишати своє місцеперебування, направлятися кудись і т. ін. через певні обставини.
|| перен. , розм. Збігати (про страву).
4》 перен. Швидко переміщаючись, віддалятися.
|| Зникати.
5》 від кого – чого, заст. чого, перен. Позбавлятися кого-, чого-небудь неприємного, небажаного, уникати чогось.
6》 тільки док. , перен. , розм. Десь подітися, пропасти.
7》 Припиняти своє спільне життя з ким-небудь, покидати своє подружжя.
8》 тільки док. , рідко. Спливти (про воду).
II -ає, недок.
Те саме, що впадати I 1).