улус
-у, ч. 1》 Стійбище кочовиків або селище тюрко-монгольських народів у Центральній і Середній Азії та Сибіру.
2》 іст. Володіння монгольського хана на території Центральної Азії та Східної Європи.
3》 Адміністративно-територіальна одиниця Якутії, що існувала до 1926 р. і відповідала районові.
Улусні голови — в Росії з 1822 р. – нижчі поліцейські посадові особи в улусі (волості) серед неросійських народів Східного Сибіру.
Улусні люди іст. — рядові общинники-якути, зобов'язані сплачувати данину – ясак.