ударник
-а, ч. 1》 Частина затвора вогнепальної зброї, признач. для розбивання капсуля патрона під час пострілу.
2》 Деталь, спеціальне пристосування в механізмі, інструменті, за допомогою якого здійснюється удар з певною метою.
3》 розм. В оркестрі – виконавець партій на ударних інструментах.
4》 У музичних інструментах – деталь для видобування звука (напр. язик у дзвоні).
5》 Передовик; робітник з високими показниками в праці.