тиша
-і, ж. 1》 Стан, коли де-небудь немає звуків, шуму.
|| Відсутність розмов, мовчанка.
|| Відсутність руху, метушні, що супроводжується шумом.
2》 Стан у природі, коли зовсім немає вітру; безвітряна погода.
|| Відсутність великих хвиль на морі; штильова погода.
3》 перен. Душевний спокій, умиротворіння.
4》 Відсутність ворожнечі, сварок, зіткнень, бойових дій; затишшя.