ти
тебе (з прийм.: від тебе, до тебе і т. ін.), займ. особ. 2 ос. одн. 1》 Уживається при звертанні до однієї особи (звичайно близької, а також до будь-якої особи в грубому, фамільярному плані).
|| Вживається у внутрішньому мовленні при звертанні людини до самої себе.
|| Уживається при звертанні до тварини.
|| Уживається в риторичному звертанні до кого-, чого-небудь.
2》 розм. У реченнях неозначено-особових і з узагальненим значенням уживається на позначення людини взагалі.
3》 у знач. част. тобі, розм. Уживається для вираження здивування, роздратування, погрози тощо.
|| Уживається для підсилення заперечення в заперечних реченнях або протиставлення в реченнях із протиставним значенням.
4》 у знач. част. , розм. У сполученні з вигуками вживається для підсилення вираженого ними значення.
Ану тебе! — уживається для вираження незадоволення, роздратування, злості.
А щоб тебе! — уживається для вираження невдоволення, роздратування, злості або захоплення, подиву тощо.
Де тобі! — уживається для вираження неможливості щось зробити.
Куди [ж] тобі! — уживається для вираження подиву, захоплення, роздратування тощо.
Ось (от) тобі [й] на! — уживається для вираження подиву з приводу чогось несподіваного.