терпіти
терплю, терпиш; мн. терплять; недок. 1》 перех. і неперех. Стійко, без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач. ).
|| тільки неперех. Не протидіючи, покірливо зносити всілякі життєві злигодні, труднощі й т. ін.
|| Миритися з чим-небудь неприємним, тяжким, сподіваючись на краще.
|| розм. Чекати на що-небудь без ремствування, нарікання.
|| від кого. Зазнавати прикростей, образ, утисків і т. ін.
|| від чого. Зазнавати шкоди.
2》 перех. Миритися з існуванням, наявністю кого-, чого-небудь; поблажливо ставитися до когось, чогось.
|| Довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане.
|| також кому. Вибачливо ставитися до чиїхось провин, вад і т. ін.
|| тільки 3 ос. , перев. із запереч. част. не. Не допускати наявності, можливості чого-небудь або бути несумісним із чимось.
3》 перех. , із запереч. част. не, розм. Дуже не любити кого-, чого-небудь, відчувати неприязнь, відразу до когось, чогось.
Терпіти не можу (не міг і т. ін.) кого, що або з інфін. — дуже не люблю, не переношу.
4》 неперех. , розм. Страждати, мучитися.
|| від чого. Зазнавати прикростей, злигоднів і т. ін., переживати щось тяжке, неприємне.
|| від чого, діал. на що. Страждати від хвороби, немочі і т. ін.