терен
I т`ерен-рну, ч. , бот.
1》 Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком.
2》 збірн. Плоди цієї рослини.
3》 Окрема колючка, шпичка такої або іншої колючої рослини.
II тер`ен
-у, ч.
1》 Місцевість, територія.
2》 перен. , заст. Ґрунт, основа розвитку чого-небудь.