тамувати
-ую, -уєш, недок. , перех. 1》 Зупиняти, затримувати вільний рух, плин чогось.
|| у сполуч. зі сл. пориви, бажання, прагнення тощо. Стримувати чиїсь дії, угамовувати, заспокоювати когось.
|| Спричинятися до стримування, уповільнення якогось процесу, дії тощо, робити малопомітним, майже нечутним і т. ін. Тамувати дух.
2》 Стримувати вияв мимовільних дій (плач, кашель, сміх і т. ін.).
|| Стримувати вияв якихось почуттів, угамовувати їх.
3》 Задовольняти потребу в чомусь, якесь бажання (звичайно про голод, спрагу).