тяма
-и, ж. , розм. Здатність осмислювати що-не-будь; кмітливість, тямущість; розум.
|| рідко. Свідомість.
Без тями — а) нічого не усвідомлюючи, з потьмареною свідомістю; б) без пам'яті; в непритомному стані. Дійти до тями.