трудовий
-а, -е.1》 Стос. до труда (у 1 знач. ), пов'язаний з трудом, із працею.
|| Який виявляється в праці.
|| Сповнений праці.
|| Який супроводжує працю, викликаний працею.
|| Добутий, зароблений працею, одержаний за працю.
|| Який ґрунтується на праці, на застосуванні праці.
|| Славний своїми традиціями в труді.
|| Працьовитий (про руки).
Трудова книжка — документ установленого зразка, в якому записано відомості про стаж роботи, про нагороди за працю, заохочення й т. ін. кожного робітника, службовця.
Трудова угода — договір між підприємством і нештатним працівником про виконання якої-небудь роботи.
Трудовий арбітраж — орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення за суттю трудового спору (конфлікту).
Трудові ресурси — частина населення країни, яка здатна до трудової діяльності.
2》 Який живе зі своєї праці.