трибунал
-у, ч. 1》 У Стародавньому Римі – підвищення, на якому високі урядові особи (консули, претори) публічно розглядали судові справи.
2》 У деяких країнах – суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мировими суддями.
3》 перев. у сполуч. зі сл. військовий. Суд, що розглядає військові та інші злочини, віднесені законом до його компетенції.
|| Розгляд судових справ таким органом.