сумління
-я, с. Усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість.
|| чого, чиє, перен. Найчесніший, найсправедливіший, найвідповідальніший представник певного колективу, суспільства і т. ін.; живе втілення чесності, порядності.
Залишати що на сумлінні кого, чиєму — надавати кому-небудь право самому судити про правильність своїх учинків.
Із спокійним сумлінням — будучи переконаним у своїй правоті; спокійно.
Іти (чинити, діяти) проти власного (свого) сумління — робити що-небудь усупереч своїм моральним принципам, переконанням.