судити
суджу, судиш, недок. і док. 1》 тільки недок. , неперех. Складати думку про кого-, що-небудь, робити висновок щодо когось, чогось.
|| Міркувати.
|| рідко. Говорити, балакати.
Не мені (нам і т. ін.) судити — я (ми і т. ін.) не хочу (не хочемо) або не в змозі робити висновок щодо чого-небудь.
Судячи з ... у знач. вставн. сл. — беручи до уваги що-небудь, на підставі чогось.
2》 тільки недок. , перех. і без додатка. Оцінювати кого-, що-небудь, чиїсь учинки, поведінку.
|| Висловлювати свій осуд, засуджувати кого-, що-небудь.
|| розм. Неславити кого-небудь; пересуджувати.
Судити-гудити; Судити і гудити — неславити, пересуджувати кого-небудь.
3》 тільки недок. , перех. і без додатка. Розглядати чию-небудь справу в судовому порядку.
4》 тільки недок. , перех. і без додатка. У спортивних іграх – стежити за дотриманням правил і розв'язувати суперечки, що виникають у ході гри.
5》 перех. і з інфін. Призначати, прирікати кому-небудь (про долю, талан і т. ін.).
Судити-рядити — а) давати лад, керувати; б) висловлювати свої думки; міркувати.